Блискавки в земній атмосфері допомагають літати супутникам

Зображення з сайту NASA

Блискавки в атмосфері впливають на те, що відбувається в тисячах кілометрів від поверхні планети. Саме їм, вважають співробітники NASA, зобов'язана своїм існуванням безпечна зона між двома радіаційними поясами Землі, де можуть безперешкодно переміщатися штучні супутники.

Радіаційні пояси Ван Аллена - кільця з заряджених частинок, що лежать поблизу площини екватора і утримувані магнітним полем Землі - були виявлені в 1958 році. Природа зазору між ними довгий час залишалася нез'ясованою. Згідно з однією з гіпотез, "зазор" утворився під впливом радіохвиль, джерела яких знаходяться в далекому космосі.

Нова модель заснована на тому, що при грозах, крім видимих спалахів, генеруються рентгенівське і радіовипромінювання (яке, зокрема, можна виявити за шумами в ефірі короткохвильових радіостанцій). Радіохвилі взаємодіють з зарядженими частинками, змінюючи їх напрямок руху та енергію. "Дезорієнтовані" частинки потрапляють в атмосферу, зіштовхуються там з молекулами - і "вибувають з гри".

"Якщо б не цей ефект", - говорить доктор Джеймс Грін (James Green), співробітник NASA і один з авторів відкриття, - "ми б мали справу з суцільним поясом заряджених частинок, що починаються на висоті в кілька сотень кілометрів і товщиною в десятки тисяч кілометрів. Середньовисотні супутники, які використовуються для таких завдань, як GPS-навігація, тоді навряд чи змогли б виконувати свої функції ".

За повідомленнями Лєнти.ру